Висипання на шкірі у дітей

Висипання на шкірі у дитини завжди викликає сильне занепокоєння у батьків. Не завжди цей симптом означає небезпечне захворювання, але поява будь-яких підозрілих висипів – привід звернутися до педіатра. В клініці JMC працюють кваліфіковані педіатри з великим досвідом роботи, які допоможуть виявити причину висипу у дитини та призначать необхідне лікування. Також в клініці можна пройти вакцинацію від найпоширеніших інфекційних захворювань. Детальніше за посиланням: https://jmc.org.ua/.

Особливості дитячої шкіри

Шкіра, як і більшість інших органів та систем, поступово розвивається до настання статевої зрілості. У дитини вона функціонально і структурно відрізняється більшою чутливістю до зовнішніх впливів та алергічних реакцій. При цьому потові та сальні залози ще не працюють належним чином, що пов’язано з недостатнім розвитком іннервації шкіри.

Види висипу у дітей

Висип на шкірі, викликаний тим чи іншим захворюванням, зазвичай має свої особливості. Найбільш поширені види висипу включають:

• Папули. Це об’ємні утворення невеликого розміру (до 10 мм), які виступають над шкірою. Основний колір – червоний та рожевий. Виникають при червоному плоскому лишаї, дитячій розеолі, атопічному дерматиті та ін.
• Везикули. Це бульбашки до 5 мм у діаметрі, наповнені каламутною рідиною. Після розчісування часто залишають по собі ерозії. Можуть бути ознакою вітрянки та інших герпетичних інфекцій.
• Петехії. Висип на шкірі пурпурового кольору, який не зникає при натисканні на неї. Її розмір не перевищує 3 мм у діаметрі, вона не піднімається над шкірою і не відчувається на дотик. Як правило, свідчить про менінгококову інфекцію, ураження судин (васкуліти), дефіцит тромбоцитів.
• Ерозія. Це шкірний дефект, який не проникає глибше за епідерміс. Має вигляд округлого, дещо поглибленого утворення червоного кольору з мокнучою поверхнею.
• Шкірка. Вторинний елемент, що утворюється при висиханні виділень із везикул, ерозій чи крові. Тверда, має темно-червоний, бурий колір.
• Макула або жовта пляма. Це ділянка зміненого кольору, що знаходиться на одному рівні з прилеглими ділянками шкіри. Може бути як самостійним елементом при краснусі, кору, розеолі, так і залишковим явищем після папул, везикул або ерозій.
• Пухирі або уртикарії. Округлий елемент висипу блідо-рожевого, червоного або фіолетово-білого кольору, розміри якого варіюють від 1-2 мм до десятків сантиметрів. Не залишає по собі вторинних елементів. Зустрічаються при алергічних реакціях, кропив’янці.
• Ліхеніфікація. Це ділянки надмірного потовщення шкіри із посиленням шкірного малюнка. Часто є вторинним елементом.

Хвороби, які призводять до висипання на шкірі у дітей

Висипання на шкірі малюка можуть свідчити про різні захворювання, найчастіше – інфекції та алергічні реакції.

Дитяча розеола

Дитяча розеола чи раптова екзантема – це дитяче інфекційне захворювання, яке виникає при інфікуванні вірусами герпесу людини 6 чи 7 типу. Найчастіше спостерігається віком від 6 місяців до 2 років.

Раптова екзантема супроводжується підвищенням температури тіла до 39-40°С, і зберігається протягом 3-5 днів, після чого на шкірі дитини з’являється яскравий червоний макулопапульозний висип. Він виникає на поверхні грудей та живота, поширюючись по всьому тілу. Елементи висипу, як правило, не відчуваються пальцями, але іноді трохи можуть. Якщо на них натиснути, то вони зникають.

При дитячій розеолі навколо деяких елементів висипу можуть бути білі кільця. Нерідко висип обмежується тільки тулубом і, не встигнувши дійти до обличчя та кінцівок, зникає. Висип не завдає дискомфорту чи сверблячки, проте діти на цей час зазвичай стають різко примхливими та «нестерпними»; висипання триває від кількох годин до кількох діб, а потім зникає, не залишаючи пігментації або лущення.

Дитяча розеола лікується симптоматично, переважно – жарознижувальними засобами та рясним питтям. При імунодефіцитних станах (ВІЛ-інфекції, уроджених порушеннях роботи імунної системи) додатково призначаються протигерпетичні препарати.

Як би важко не протікала дитяча розеола, вона абсолютно безпечна. Ускладнення дуже рідкісні і, як правило, обмежуються фебрильними судомами.

Ентеровірусні екзантеми: турецька вітрянка та ентеровірусний фарингіт

Вірусна пухирчатка, також відома як турецька вітрянка, викликається ентеровірусом 71 (EV-71). Ентеровірусний фарингіт викликається вірусами Коксакі А16, В2, В5. Зустрічаються вони здебільшого серед дітей віком до 10 років, інфікування часто відбувається під час відпочинку у південних країнах.

Первинними ознаками патологій є біль у роті та горлі, через що дитина відмовляється від їжі і навіть не ковтає слину, а спльовує її. Далі температура тіла збільшується до 39°С. Лихоманка зберігається близько 4 днів і супроводжується нудотою та блюванням, втратою апетиту та надмірною дратівливістю. При ентеровірусному фарингіті маленькі білі виразки виникають зазвичай тільки на піднебінних дужках, а ось турецька вітрянка – це висипання по всьому роті, включаючи язик, ділянку навколо рота, на долонях та ступнях. Висипання на шкірі може нагадувати вітрянку – червоні плями або бульбашки.

Лікування симптоматичне:

• Гігієна ротової порожнини та полоскання розчинами антисептиків.
• Препарати із групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), що допомагають придушити біль та одночасно знизити температуру тіла.
• Рясне тепле пиття з метою запобігання зневоднення, можна давати холодні напої та морозиво (вони легше переносяться хворими дітьми).
• Дієта з виключенням твердої, кислої та солоної їжі.
• Ентеровірусні екзантеми проходять самі, хвороба зазвичай відступає через 3-7 днів. Проте слід стежити за станом дитини під час захворювання, щоб вчасно звернутися до лікаря у разі ускладнень. Найпоширеніші – зневоднення та вторинні бактеріальні інфекції. У другому випадку на шкірі з’являються гнійники, жовті скоринки, шкіра набрякає. Вкрай рідко ентеровірусна інфекція призводить до серозного менінгіту.

Вітрянка

Вітряна віспа або вітрянка – інфекційне захворювання, яке викликається вірусом герпесу людини 3 типу (Varicella Zoster). Хворіють на неї люди будь-якого віку, але переважно це діти 5-9 років.

Основний симптом – висипання на шкірі, які мають певну черговість розвитку. Першими з’являються невеликі плями рожевого кольору, які швидко трансформуються у папули, а потім – у везикули з почервонінням навколо. Через пару днів вони розкриваються або висихають, утворюючи на поверхні скоринку темно-червоного, бурого кольору. Характерна особливість – сильний свербіж.

Сумарно період висипу триває від 2 до 9 днів. Загальний стан при цьому практично не змінюється, але може виникати лихоманка.

Ліків, які дозволяють повністю усунути вірус, не існує, тому тактика лікування спрямована на усунення симптомів та нормалізацію стану дитини:

• Постільний режим за наявності гарячки.
• Обробка елементів висипання розчином марганцю, метиленовим синім або діамантовим зеленим (зеленка).
• Антигістамінні препарати для зняття свербіжу.
• Жарознижувальні засоби.
• Регулярне приймання теплого душу без використання мочалки або щітки.

Ускладнення після вітрянки виникають на тлі придушення імунної системи організму. До них відносяться: запалення легень (пневмонія), ураження нервової системи (невралгії, менінгіти, енцефаліти, ураження лицевого нерва), очей (кератит, кон’юнктивіт, увеїт) та ін.

Важливо! Для профілактики вітрянки, особливо дорослим, на тлі ослабленого імунітету та високого ризику ускладнень рекомендовано вакцинацію. Також вона може проводитися як екстрена профілактика в строки до 2 днів з моменту контакту з хворою людиною.

Кір

Кір – вірусне інфекційне захворювання. Найчастіше воно зустрічається у невакцинованих дітей віком від 2 до 5 років і у старшому віці.

Починається кір із різкого підвищення температури до 39-40°С, сухого кашлю, нежиті, головного болю, осиплості. Характерні особливості – набряк та почервоніння повік, зіва і червоні плями на піднебінні. На 2-3 день розвитку виникає специфічний для кору симптом – плями Бельського- Філатова-Копліка. Це білі плями з червоним обрамленням, які спостерігаються на внутрішній поверхні щік біля корінних зубів. На 4-5 день від появи перших ознак захворювання ці плями зникають, а їм на зміну приходить висипання на шкірі.

Первинна локалізація корової папульозної висипки – зовнішня поверхня ліктя, коліна, пальці. Далі вона розповсюджується по всьому тілу. Елементи висипу оточуються червоними плямами та схильні зливатися один з одним. Через 4 дні з моменту їх появи стан дитини нормалізується, а елементи висипу стають темнішими і починають лущиться. Залишкові явища та пігментація зникають через 7-10 днів.

Специфічного лікування кору не розроблено, допомога дитині передбачає боротьбу з окремо взятими симптомами:

• НПЗЗ для зниження температури тіла.
• Відхаркувальні засоби для полегшення кашлю.
• Антисептики для полоскання ротової порожнини.
• Місцева обробка елементів висипу в’язкими препаратами або чаєм для зняття свербежу та болючості.

Можливі ускладнення кору:

• Стеноз гортані – круп.
• Вторинна бактеріальна пневмонія.
• Запалення дихальних шляхів – бронхіт, трахеїт, ларингіт, фарингіт.
• Середній отит.
• Гепатит.
• Енцефаліт та підгострий склерозуючий паненцефаліт.

Скарлатина

Скарлатина – це бактеріальна інфекція, яка викликається бета-гемолітичним стрептококом групи А. У більшості випадків захворювання виникає у дітей віком від 3 до 7 років.

Першим проявом скарлатини є інтоксикаційний синдром — підвищення температури тіла до 38-39°С, головний біль, загальна слабкість та втрата апетиту. На 2-4 добу після появи перших ознак захворювання виникає одне із характерних симптомів – «малиновий язик». Він проявляється вираженою зернистістю та яскраво-червоними кольорами поверхні. Також виникає ангіна – запалення піднебінних мигдаликів.

З перших днів розвитку скарлатини з’являється характерний червоний дрібноточковий висип, який не зникає при натисканні, а при прикладанні зусиль стає жовтуватим. Він розташовується на згинальних поверхнях: внутрішніх частинах ліктів, під колінами, у пахвинних ямках, на щоках та боках тулуба. Зберігається до 1 тижня, після чого зникає, не залишаючи пігментацій. Специфічна ознака – блідість носогубного трикутника.

Ще одна характерна особливість скарлатини — лущення шкіри, що відбувається після зникнення висипу. При цьому шкіра відходить цілими пластами в області долонь і стоп, тоді як в інших ділянках — невеликими фрагментами.

В основі лікування лежать антибіотики із групи пеніцилінів. Як допоміжні засоби використовуються вітамін С і вітаміни групи В, симптоматичні препарати. Рекомендовано тепле питво і постільний режим. При тяжкому перебігу використовуються глюкокортикостероїди та внутрішньовенне краплинне введення розчинів глюкози та плазмозамінників.

Найбільш поширені ускладнення скарлатини: середній отит, гайморит та фронтит (запалення верхньощелепної та лобової придаткових пазух носа відповідно), шийний лімфаденіт (запалення лімфатичних вузлів шийної області).

Краснуха

Збудник краснухи – вірус Rubella virus. Основна маса хворих – діти віком від 3 до 9 років.

Краснуха починається з інтоксикаційного синдрому помірної вираженості: лихоманки до 38-38,5°С, головного болю та підвищеної стомлюваності, ознак фарингіту та кон’юнктивіту, вираженого збільшення лімфатичних вузлів шийної та потиличної області.

Через 1,5-2 дні з моменту початку захворювання виникає висип на шкірі у вигляді плям, які поширюються низхідним шляхом протягом декількох годин – виникаючи на обличчі, поступово переходять на тулуб та кінцівки. Зовні висипання спочатку нагадують кір, потім скарлатину. Сверблячка і лущення при цьому відсутні, а плями, на відміну від кору, не зливаються між собою. Основна маса плям розташовується на сідницях та попереку, зовнішньої поверхні ліктів та колінах. Через 3-5 днів висипання безслідно зникає.

Специфічне лікування для краснухи відсутнє, а основні дії спрямовані на усунення окремо взятих симптомів захворювання. Ускладнення зустрічаються дуже рідко, як правило на фоні порушень роботи імунної системи. У таких випадках можливий розвиток пневмонії, артритів, отитів.

Важливо! Краснуха особливо небезпечна для вагітних жінок, оскільки викликає порушення у плода, тому при плануванні вагітності всім не щепленим слід вакцинуватися проти цієї інфекції.

Кропив’янка

Кропив’янка чи уртикарія – це вид дерматиту, зумовлений алергією. Захворювання дуже поширене серед дітей, і у дорослих. Сумарно від нього страждає близько 20% дорослого населення та 2-7% дітей.

Спровокувати розвиток кропив’янки можуть медикаменти (найчастіше – антибіотики), різні продукти харчування, вакцини та фізична дія: холод, сонячні промені, механічний тиск.

Провідним симптомом патології є висипання у вигляді щільних червоних або рожевих бульбашок або вузликів діаметром в 2-10 мм з чіткими краями, які стають блідими при натисканні. Характерною особливістю є раптова поява і так само швидке безслідне зникнення елементів висипу, а також сильне свербіння.

Лікування, залежно від форми захворювання, представлене антигістамінними препаратами, блокаторами гістамінових рецепторів чи глюкокортикостероїдами.

Ускладнення виникають на тлі відсутності лікування та включають ангіоневротичний набряк Квінке, анафілактичний шок, ураження серця та нирок у вигляді міокардиту або гломерулонефриту відповідно.

Атопічний дерматит

Атопічний дерматит або екзема є генетично обумовленим запальним ураженням шкіри, яке має аутоімунну природу. Найчастіше хворіють діти до 14 років, які проживають у великих індустріальних містах.

Атопічний дерматит розвивається з ймовірністю 80%, якщо в обох батьків в анамнезі є ця патологія, і з 50% ймовірністю, якщо тільки в одного з них.

Перші симптоми виникають у віці до 2 років на фоні впливу алергенів, якими можуть бути харчові продукти, пилок рослин, пил та пліснява, косметичні засоби.

Типові симптоми представлені висипаннями на шкірі, які варіюють залежно від стадії захворювання. При загостренні виникають червоні плями, папули та маленькі везикули, що супроводжуються сильним свербінням. У немовлят типовою локалізацією є обличчя, волосиста частина голови та шиї. У старшому віці вражаються згинальні поверхні кінцівок, шия. У стадії ремісії вони змінюються осередками підвищеної сухості шкіри, лущенням та ліхеніфікаціями.

При лікуванні використовуються мазі та креми на основі глюкокортикостероїдів, інгібіторів кальциневрину, цинку. При тяжкому перебігу гормональні препарати застосовують у вигляді таблеток або внутрішньовенних ін’єкцій. Для боротьби із свербінням також застосовуються антигістамінні засоби.

Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз – результат інфікування вірусом герпесу людини 4 типу (вірус Епштейна-Барр). Вважається, що до 5-річного віку близько 50% дітей інфікується цим вірусом, а його поширеність серед дорослих сягає 95% населення. Найчастіше клінічні ознаки патології виникають у віці 14-18 років.

Типові симптоми інфекційного мононуклеозу включають:

• Загальну слабкість та нездужання.
• Першіння в горлі та біль при ковтанні.
• Головний біль.
• Незначне підвищення температури.
• Відчуття ломоти у м’язах та суглобах.
• Збільшення та болючість лімфатичних вузлів у ділянці нижньої щелепи та шиї.

Шкірні висипання відзначаються менш ніж у ¼ пацієнтів. Найчастіше вони виникають на 5-10 день перебігу хвороби на фоні помилково призначеного прийому антибіотиків ампіциліну або амоксициліну. Висипка представлена плямами і папулами і розташовується в області обличчя, тулуба, стегон і плечей. Їй супроводжує набряклість шкіри та свербіж, іноді – лущення. Сходять висипання протягом 5-7 днів.

Оскільки мононуклеоз має вірусне походження, антибіотикотерапія проти нього не застосовується. Лікування захворювання має на увазі усунення окремо взятих симптомів. У тяжких випадках та при супутньому імунодефіциті призначаються протигерпетичні препарати.

Профілактика появи висипу

У випадках з інфекційними захворюваннями єдиний спосіб уникнути появи висипу – уникати інфікування, а саме обмежити контакт з хворими людьми та дотримуватися банальних правил особистої гігієни.

При алергічних патологіях важливо виключити контакт із тригерами, а якщо це неможливо – заздалегідь приймати раніше узгоджені з лікарем антигістамінні або кортикостероїдні препарати.

Ряд рекомендацій, які допоможуть уникнути висипів на шкірі для людей із чутливою шкірою:

• Уникайте прямого контакту шкіри з агресивними, дратівливими речовинами, наприклад, побутовими хімікатами.
• Обмежуйте вплив на шкіру сонячних променів, холоду.
• Віддавайте перевагу одягу та білизні з натуральних тканин.
• Уникайте використання тісного, незручного одягу та механічно грубих предметів, наприклад мочалок.
• Використовуйте мазі або інші засоби для догляду за шкірою, рекомендовані дерматологом або косметологом.

Висипання на шкірі – це важливий симптом багатьох захворювань. Воно може підказати, з яким саме захворюванням доводиться мати справу. Це, у свою чергу, дає можливість надати правильну медичну допомогу.